«Український Бах», «Подільський соловейко», так люб’язно Миколу Леонтовича називав європейський люд.

Саме в Тульчині Миколі Леонтовичу доля визначила час і почесну місію звеличити українську народну пісню та довести її до світової слави, щоб потім стати самому визнаним феноменом музичної і пісенної європейської культури.

В місцевому жіночому єпархіальному училищі (сьогодні – середня школа-інтернат) М. Леонтович майже 10 років викладав музику.

На теренах Тульчина розташований меморіальний музей-квартира композитора, відкритий 1977 р. У затишних його кімнатах представлені диригентська паличка композитора, його особисті речі, диван, робочий стіл, ноти незакінченої опери «На русалчин Великдень». Унікальним експонатом музею було і залишається фортепіано композитора. В даний час музей нараховує 5 експозиційних залів. Уже стало гарною традицією щороку в день народження композитора проводити тут «українські вечорниці», атмосфера яких завжди по-особливому урочиста.

Чарівний спів пісень Леонтовича змінюється декламуванням віршів про композитора. Почесними гостями «вечорниць» була талановита співачка Ніна Матвієнко та хор хлопчиків зі Львова «Дударик». Відвідували музей і чисельні делегації з Канади, Німеччини, США, Франції, Польщі. Перед Будинком культури стоїть величний та ліричний пам’ятник М.Д. Леонтовичу у вигляді могутнього пісенного стовпа, звитого з українських народних мелодій, який давно вже став символом Тульчина.

Замислений композитор ніби щось згадує, і разом з тим спостерігає за новим життям на тій вулиці, по якій в останні дні свого життя щоденно ходив на роботу. Пам’ятник знаменитому земляку, був споруджений у 1976 р. відомим українським скульптором Галиною Кальченко.

Тепер увесь світ знає якщо не самого Леонтовича, то його музику, адже на головне свято християн – на Різдво в усьому світі виконують та співають його славнозвісного «Щедрика», мотив, що став світовим гімном Різдва.